система навчання фізіотерапевтів в україні-книги

Розробк

Тож, зважаючи на сказане і виходячи з того, що освіта дитини з обмеженими можливостями має бути спрямована на облаштування її в соціокультурному просторі і повинна допо­могти дитині в самоіндефікації, самовизначенні, самореалізації з урахуванням її індивідуальності, нами було зроблено спробу побудови моделі інклюзивного навчання яка б, забезпечуючи освітню підготовку та соціальний розвиток дітей з порушеннями психофізичного розвитку, передбачала психолого-педагогічного супровід, в тому числі й систему корекційно-педагогічної допомоги. При цьому ми використовували принципи теоретич­ного моделювання як системи елементів, що відтворюють пев­ні сторони, зв'язки, функції предмета дослідження (Крєвський В.) [161], зважаючи на те, що процес конструювання проекту педагогічної діяльності пов'язаний з реалізацією конструктив­но-технічної функції науки, яка є нерозривною з функцією нау­ково-теоретичною. Цей зв'язок визначається науковим обґрун­туванням практичної педагогічної діяльності, яка відповідає своєму соціальному призначенню лише в тому випадку, коли має випереджувальний характер стосовно педагогічної практи­ки, дозволяє перебудовувати і удосконалювати її. Педагогічна наука, щоб виконувати свою прогностичну перебудовчу фун­кцію, повинна мати змогу заглядати наперед, випереджувати практичну діяльність вчителів і вихователів.

Відтак, можна стверджувати, що інтеграція - це закономір­ний етап розвитку системи спеціальної освіти, який пов'язаний з переосмисленням суспільством і державою ставлення до осіб з особливими потребами, з визнанням їхнього права на одержання рівних з іншими можливостей в різних галузях життя, в тому числі й освіті.

Інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в масові навчальні заклади - це процес, який набу­ває усе більшого розповсюдження в освіті. Такий підхід до їхнього навчання зумовлений багатьма причинами різного характеру. Однією з них є й те, що надання освітніх послуг дітям з особливостями психофізичного розвитку в закладах інтернатного типу певною мірою призводить до зниження у частини з них соціальної компетенції та дезадаптації в цілому.

У нашій державі створено чітку диференційовану систему спеціальних навчально-виховних закладів (в т. ч. дошкільні й середні спеціальні) восьми типів, для кожної із категорій ді­тей, що мають ті чи інші особливості психофізичного розвитку (глухих, слабочуючих, сліпих, слабозорих, дітей з порушення­ми опорно-рухової сфери, затримкою психічного розвитку, об­меженими розумовими можливостями, мовленнєвими вадами). Водночас, одним із перспективних напрямів реформування спеціальної освіти цих категорій дітей є їх інтегроване навчан­ня в загальноосвітніх закладах.

Реальністю України є варіативна освіта, яка надає можли­вості для створення різних навчальних закладів як для здібних та обдарованих учнів (ліцеї, гімназії), так і для тих, хто має труднощі у навчанні та розвитку(спеціальні школи, навчально-реабілітаційні центри, центри соціально-педагогічної підтрим­ки, оздоровчі тощо).

3.3. Теоретико-експериментальне моделювання інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами

Без названия - 3.3. Теоретико-експериментальне моделювання нклюзивного навчання дтей з особливими освтнми потребами